«Таких Патроничів ви ще не чули...» (рецензія на сингл "Бензин")

Дві платівки в Патроничів уже за спиною і незабаром музиканти вже представлять третій за ліком альбом. Композиція «Бензин» стала першим представленим синглом з майбутнього лонгплею і нам вона вже тому, що це до певної міри експериментальний трек, який має задати певну лінію і жанрово, і тематично для майбутнього повноформатного релізу, що підтверджують і самі музиканти.

Маючи змогу прослухати сингл, ми маємо змогу оцінити напрямок в якому нині рухаються хлопці. Попри те, що минулі альбоми були інколи концептуально слабкими, проте композиції, що першої, що другої платівки запам’ятовувались з перших акордів і попри деякі проблеми викликали щонайкращі враження в аудиторії, яка підхоплювала абсолютно всі композиції та завзято підспівувала. Наразі ж, переживши стадію поп-року та акустичного року, музиканти йдуть далі в пошуках себе і, мусимо визнати, що бачення пункту призначення в хлопців відсутнє або ж принаймні видається дуже примарним.

Позитивно, як на мене, що хлопці не бояться експериментувати, особливо зі звучанням. Таких Патроничів ви ще не чули... Проте і тут є проблеми. Коли я ввімкнув трек, мене почало справді «качати», оскільки я почув дуже непоганий інструментальний вступ; одразу промайнула думка: непогано, нарешті Патроничі не стерилізують свій саунд, проте одразу, коли включається вокал ти відчуваєш розчарування, оскільки текст взагалі, здається, не відповідає аудіоряду. Вчуваються експерименти з гранжем, проте текст вбиває такі припущення начисто.

І ще дуже просто ріже вухо система «1 куплет=1 чотиривірш (з перехресною римою)», яка змінюється не дуже вичурним приспівом. З цікавості переглянув тексти старих композицій: так подібні проблеми в музикантів були і раніш, проте всі суто текстові проблеми тут були зведені в абсолют, хлопці просто відкинули на задній план будь-яку музичну семантику, яка раніше мала місце і дозволяла мені не травмувати мої вуха.

Якщо хлопці хотіли створити неординарну пісню про кохання і стосунки загалом, то їм, з впевненістю скажу, не вийшло. Одразу згадаю їх же пісню «Твої очі», яка здається про кохання теж, але вона невимушена, має добру віршовану структуру та досить непогано адаптує етно-мотиви, які мені не зовсім подобаються, проте вони звучать справді гармонійно. Або ж варто послухати композицію «Хто, як не ти», що також цілком пристойна композиція про кохання в репертуарі колективу.

Семантика ж до якої апелюють музиканти, не може викликати нічого окрім посмішки. «Ти моє паливо, ти мій бензин...». Лише в мене цей посил викликає вульгарні асоціації? Думаю, що ні!

Підсумовуючи, хотілось би зазначити, що загалом композицію слухати можна, якщо ти попредньо не слухав минулі композиції Патроничів: окремі інструментальні партії не вибивають і звучать цілісно, що вже є досягнення для колективу, проте, якщо ви хочете шукати глибокі сенси – то не рекомендуємо для прослуховування.

Автор: Олег Шпинта