Новий альбом гурту Say It Loud уже в мережі

Львівський гурт «Say It Loud» представив свій дебютний міні-альбом – «The place we are – the party goes», який, безумовно, припаде до смаку поціновувачам альтернативи, поп-року, інді та брит-попу. Новий ЕР включив до свого складу 5 композицій: чотири англомовні композиції та однин бонусний україномовний трек – «Там, де ми», який є перекладом основної пісні платівки - «The place we are». Запис і зведення міньйону проходили на тернопільській студії «Шпиталь Рекордс».

До слова, пісня «Там, де ми» побачила світ близько двох місяців тому в якості окремого інтернет-синглу, а її англомовну версію музиканти виконали в рамках цьогорічного сезону музичного конкурсу молодих гуртів – «Koza Music Battle», де колектив отримав чимало схвальних відгуків серед журі змагання.

«Головну ідею альбому можна передати однією фразою: «The place we are – the party goes», – яку самі музиканти перекладають як «Там де ми, там і туса». – Це своєрідний заклик насолоджуватись власним життям, створюючи усі умови для того, щоб сіра буденність стала яскравішою. Це спонукання мислити не шаблонно і вчитись помічати незвичні речі навколо. Це порада «пакувати сумку» і рухатись вперед, не прив’язуючись до речей, що засмучують. І, звісно, нагадування про необхідність любити, дружити і відчувати», – розповіли для читачів порталу «UA ROCK» учасники львівської команди.

Презентувавши сингл «Там, де ми», музиканти подальший час активно підігрівали інтерес до свого майбутнього міні-альбому. Плідний грунт і для очікування, і для побоювання. Напевно, почнемо з останніх, які практично до моменту презентації платівки не покидали слухацьку аудиторію.

Не могло не турбувати шанувальників те, що колектив минулого року розрісся до шести учасників. Так, зокрема, до команди долучився клавішник Назар Турко, а перед тим ще в 2015 році за барабанну установку сіла тендітна Альона Коваленко. Це відкрило можливості для неабияких експериментів. Позаяк, не відкрию Америку, – пропорціно зі збільшенням кількості учасників гурту зростають і очікування від нього. Не треба багато музикантів аби рвати стадіони. Однак можна здихнути з полегшенням: учасники колективу продемонстрували неабияку зіграність, а спроби додати електронного звучання видаються досить вдалими.

Друге побоювання стосувалось того, що в бажанні донести свою творчість до широких мас, колектив міг вдатись до більш простих та легкозасвоюваних композицій. Одразу ж скажу, що ці страхи були даремними – колектив запропонував слухачеві легкий ліричний, інколи важкий та меланхолічний альбом, який стає таким не через спрощення музичної та текстуальної семантики, а через експерименти з музичною побудовою. Команда не намагається схопитись одразу за щось складне і демонструє гарно розібраний та зіграний квадрат, що надає музиці колективу цікавої ритмічності.

Отож, музиканти представили на розсуд шанувальників досить продуману, цікаву, позитивну та легку платівку, яка, очевидно, виконана з любов’ю до своєї справи. Альбом цікавий, багатогранний, наповнений цікавим переплетенням гітарних ліній з дещо «пливучим» звучанням та електронної музики. «The place we are – the party goes» - концептуально однорідний міньйон, що має свій настрій та ритм, які легко запам’ятовуються.

Інтонація – це досить суттєва річ для музиканта. Саме той відмінний відтінок в голосі вокаліста багато в чому визначає чи буде впізнаватись слухачеві колектив, саме цей відтінок відрізняє справді якісну музику, від прохідного продукту. Можна пробачити музикантам звернення до примітивних тем, можна закрити очі на спрощення семантики, проте аж ніяк неможливо оминути вокал, який мусить бути просто на висоті. Досить яскраво описує цю думку теза: «не важливо про що, а важливо як». Коли подача кульгає, все інше просто втрачає своє значення.

Як би не було прикро констатувати, проте в даному плані колектив не дотягнув. Вокал вийшов досить незібраним, що вплинуло на загальне враження від платівки. Ймовірно, певну роль в цьому зіграла якість зведення композицій платівки. Інколи баланс між інструментальними та вокальними партіями не витримується, що впливає на сприйняття останніх. Однак полишимо технічну сторону. Фронтвумен гурту – Катя Луцева володіє неабиякою харизмою та чудовим голосом, який потрібно ще розкриватись. Задатки неабиякі, проте хотілось би почути більше експресії та роботи над артикуляцією вокалу, особливо у випадку англомовних треків.

«The place we are – the party goes» - непогана для старту платівка, яка має власний настрій та, що досить суттєво, свою цільову аудиторію. Музиканти вміло граються зі стилями та інструментами, інколи ці нетривіальні рішення відсилають слухача навіть до культових гуртів з Туманного Альбіону. Однак все ж відчувається, що саунд гурту досить сильно диктує кон’юнктура ринку, себто слухацька аудиторія. Отож, врезультаті ми маємо досить щільну платівку без яскраво вираженого внутрішнього стрижня.

Оцінка редакції: ✮✮✮✩✩

Читати також: Львівський альтернативний гурт Say It Loud! презентував україномовну версію композиції зі свого майбутнього ЕР